Батьківський лекторій

Іноді до керівників дошкільних навчальних закладів звертаються батьки з проханням дозволити, щоб їхню дитину з дитячого садка забирали інші особи. Як має діяти у цій ситуації керівник дошкільного закладу: дозволити чи відмовити?

Хто має право забирати дитину з дошкільного навчального закладу

Чинними нормативно-правовими документами визначено обов'язки та права батьків або осіб, які їх замінюють, щодо своїх дітей. Зокрема статтею 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. № 2947-Ш (із змінами, далі — Сімейний кодекс України) визначено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини, фізичні покарання, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.Частиною 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628-Ш (із змінами, далі — Закон № 2628) також визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.Відповідно до статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-Ш (із змінами), батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, за невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків.Відповідно до статей 184 та 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. № 8073-Х (із змінами) за невиконання або неналежне виконання батьківських обов'язків, батьки можуть бути притягнуті до адміністративної, сімейно-правової та кримінальної відповідальності відповідно до статті 166 Кримінального Кодексу України від 5 квітня 2001 р. №2341-Ш (із змінами).Права батьків щодо виховання дитини визначено у статті 151 Сімейного кодексу України. Відповідно до цієї статті батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.Нормативно-правовими актами визначено також обов'язки навчального закладу. Відповідно до статті 26 Закону України «Про освіту» від 23 травня 1991 р. № 1060-ХІІ (із змінами) забезпечення безпечних і нешкідливих умов навчання, праці та виховання у навчальних закладах покладається на їх власника або уповноваженого ним органу, керівника навчального закладу.Частиною 2 статті 11 Закону № 2628 визначено, що дошкільний навчальний заклад має створити та забезпечити:

безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи;
умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог.

Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції з організації охорони життя і здоров'я дітей у дошкільних навчальних закладах, затвердженої наказом Міністерства освіти і науки України від 28 жовтня 2008 р. № 985 (далі — Інструкція № 985), працівники дошкільного навчального закладу несуть відповідальність за збереження життя і здоров'я дітей.У пункті 3 розділу 2 Інструкції № 985 визначено, що приводячи дітей до дошкільного навчального закладу, батьки зобов'язані передавати дитину вихователеві. Ввечері вихователі зобов'язані передати дитину батькам.Водночас, наказ Міністерства освіти і науки України від 28 жовтня 2008 р. № 985, яким було затверджено Інструкцію з організації охорони життя і здоров'я дітей у дошкільних навчальних закладах, не пройшов процедуру державної реєстрації та не був опублікований в установленому законодавством порядку, як це визначено у постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади» від 28 грудня 1992 р. № 731 (із змінами), а тому до батьків він не може бути застосований.Таким чином, оскільки відповідно до чинних нормативно-правових актів батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, то за потреби інші особи можуть забирати дитину з дошкільного навчального закладу, У цьому випадку батьки мають написати на ім'я керівника навчального закладу відповідну заяву з переліком осіб, яким довірено забирати дитину з дошкільного навчального закладу. На підставі цієї заяви керівник навчального закладу дає згоду на те, щоб, окрім батьків, дитину з дошкільного навчального закладу забирали інші особи.

Школа розуміння

«Щастя — це коли тебе розуміють» — ця фраза героя кінофільму «Доживемо до понеділка» давно стала крилатою. Адже коли ми говоримо, то хочемо бути почутими і, звичайно ж, хочемо, щоб співрозмовники правильно нас розуміли. Наші партнери по спілкуванню переважно хочуть того самого. Тож варто замислитися, чому іноді діти не роблять того, про що їх просять батьки, чому педагоги не знаходять спільної мови з деякими батьками щодо виховання їхніх дітей, чому часом так важко порозумітися зі співрозмовником?

Зчаста нерозуміння спричиняють причини особистісного характеру, зокрема:

• під час бесіди ми здебільшого орієнтуємося на свої проблеми, а не на проблеми співрозмовника, тому він може «випадати» з бесіди, втрачати до неї інтерес;

• наша переконаність у своїй позиції як єдино правильній може призвести до спілкування з позиції авторитету, зверхності, менторського тону, що спричиняє психологічне відторгнення інформації у нашого співрозмовника. Щонайменше — співрозмовник не почує того, що ми йому сказали, щонайбільше — це призведе до прихованого або відкритого конфлікту, аж до антагонізму.

Тож щоб діалог був конструктивним і його учасники порозумілися, рекомендуємо при спілкуванні дотримуватися таких простих правил:

Перш ніж почати говорити, необхідно переконатися, що нас слухають.

Важливим елементом спілкування є підтримання контакту зі співрозмовником. Коли контакт втрачено, інформація проходить повз співрозмовника, а отже, сподіватися на позитивний результат не варто. Тому слід постійно підтримувати контакт зі співрозмовником, «утягувати» його у бесіду, якщо він відволікається.

Спілкування необхідно будувати так, щоб у всіх його учасників була можливість озвучити свою позицію чи висловити власну думку.

Коли у всіх учасників бесіди є можливість донести до інших власну думку, це робить спілкування конструктивнішим, адже усі хочуть і мають змогу бути почутими.

Необхідно розуміти і бути готовим до того, що висловлена іншою стороною позиція може відрізнятися від нашої власної.

Якщо ігнорувати цей факт, то порозумітися буде важко, а іноді й неможливо. Необхідно пам'ятати, що всі люди різні, і у них можуть бути різні погляди на ті самі речі. Але те, що погляди не збігаються, не привід відмовлятися від пошуку точки дотику і спроб порозумітися.

Слід спільно шукати шляхи розв'язання або виходу зі сформованої ситуації.

Будь-яку, навіть найскладнішу ситуацію, можна розв'язати, якщо ми сприйматимемо нашого співрозмовника не як ворога й опонента, а як особистість, і поважатимемо його.

Сподіваємося, що ці правила допоможуть порозумітися педагогам і батькам не лише у повсякденному спілкуванні, а й під час розв'язання ситуацій, які сприймаються як складні.