У процесі педагогічної діяльності в умовах єдиного освітнього простору важливо забезпечити дієву взаємодію соціального педагога з іншими педагогічними працівниками дошкільного навчального закладу (зокрема з практичним психологом) та батьківською громадськістю.

Щоб забезпечити ефективну співпрацю педагогічного колективу з батьківською громадськістю, ми визначили основні правила, дотримання яких є обов'язковим для кожного працівника нашого дошкільного навчального закладу, а саме:

• безумовна повага до прав кожної дитини та діяльність у її найкращих інтересах;

• забезпечення безперервності процесу формування компетентності батьків, їх правове інформування задля забезпечення ефективної життєдіяльності сім'ї;

• інтерактивний характер співпраці з батьками щодо розвитку, виховання і навчання дітей;

• мотивування батьків до отримання необхідної інформації та набуття актуальних навичок виховання;

• взаємна відповідальність за розвиток дітей.

Також ми розробили програму дій, яка сприяла б дієвому соціально-педагогічному впливу на всіх учасників освітнього процесу. У цій програмі визначили не лише завдання кожного учасника єдиного освітнього простору, а й конкретні заходи для їх виконання.

Під час здійснення соціально-педагогічного патронату ми періодично проводили тематичні заходи. Зазвичай їх зміст визначали з огляду на запити батьківської громадськості, враховуючи водночас результати роботи з сім'ями протягом певного періоду (кварталу, півріччя, року).

Особливою популярністю серед педагогів, батьків та їхніх дітей користувалися такі тематичні заходи, як:

-         День відкритих дверей (щомісяця);

-         Ток-шоу «За круглим столом»;

-         Конференції та лекторії.

Для участі в цих заходах ми мали можливість запросити компетентних осіб, а також конкретних батьків, яким, на нашу думку, була б корисною та чи та інформація.

У дошкільному навчальному закладі діє також соціально-психологічна служба «Довір’я».  Відвідувачі цієї служби мають змогу отримати фахові поради, консультації, рекомендації тощо. Часто у студії соціальний педагог або практичний психолог проводять для батьків тренінги, ігри, інші інтерактивні вправи.

Під час організації просвітницьких заходів ми орієнтувалися на основну мету їх проведення — спонукати батьків до самоосвіти у сфері розвитку, навчання та виховання дітей дошкільного віку.

Цьому сприяла цікава, інтерактивна форма просвітницьких заходів. Окрім того, ми заохочували батьків користуватися бібліотекою дошкільного навчального закладу, зокрема літературою педагогічного спрямування.

Самоосвітня діяльність батьків безумовно розширювала горизонти їхньої співпраці з дошкільним навчальним закладом.

Сімейне виховання дітей дошкільного віку

Як усякий організований процес, сімейне виховання передбачає певну цілеспрямованість, наявність конкретних завдань. Оскільки в нашому суспільстві інтереси держави й батьків відносно виховання підростаючого покоління найчастіше збігаються, ціль і задачі суспільного й сімейного виховання в основному також є ідентичними. Отже, головну мету виховання дітей у родині становить всебічний розвиток особистості, що сполучає в собі духовне багатство, моральну чистоту й фізичну досконалість. Досягнення цієї мети включає здійснення таких завдань, як фізичне, розумове, моральне, трудове, естетичне виховання.

  У сімейному вихованні важливе місце займає турбота про здоров'я дитини, її фізична підготовка, загартовування, розвиток сили, спритності, швидкості, витривалості. Здорова, фізично розвита людина здатна більш успішно займатися розумовою й фізичною працею, у неї звичайно гарний, бадьорий настрій, і вона, як правило, доброзичлива до навколишніх, готова прийти на поміч, гостріше сприймає красу й сама прагне все робити красиво.

  В інтересах фізичного виховання батьки повинні привчати дітей з раннього дитинства регулярно робити ранкову фіззарядку, утягувати їх у різні рухливі ігри, спортивні заняття, разом займатися доступним туризмом. Важливо за порадою лікаря привчати дитини до загартування, учити саму піклуватися про своє здоров'я, не допускаючи дурних звичок. І у всьому цьому головне - приклад батьків. Якщо батько курить, але забороняє курити синові, навряд чи тут вийде щось гарне.Виховання дітей у родині необхідним компонентом включає розумовий розвиток. Перші звертання матері до ще безсловесної дитини вже закладають початки розумового виховання. Подальше навчання мові, розповідання казок, читання книжок, стимулювання й заохочення дитячої допитливості, відповіді на питання дитини, що відповідають роз'яснення - все це відповідає інтересам розвитку мислення, пам'яті, уваги, уяви, служить важливому завданню підготовки до навчання в школі.

  Батьки повинні багато уваги приділяти моральному вихованню дітей, оскільки в повсякденному житті постійно й неминуче виникають різноманітні проблеми, пов'язані з поводженням, взаєминами між людьми. Саме в родині діти головним чином осягають абетку моральності, засвоюють, що таке добре й що таке погано, учаться проявляти доброзичливість до людей, надавати посильну допомогу. У міру дорослішання дитини моральні вимоги до неї значно зростають і заглиблюються. Моральне виховання в родині – це формування любові до рідного краю, своїй Батьківщині, гуманності, почуття товариства, чесності, справедливості, відповідальності. І тут відіграють більшу роль не тільки й не стільки спеціальні бесіди й роз'яснення, скільки організація всього життя дитини відповідно до принципів загальнолюдської моралі, повсякденна практика належного поводження.

  Надзвичайно відповідальне місце в системі сімейного виховання належить трудовому вихованню дітей. З раннього віку дітлахи, як правило, у міру своїх сил і можливостей прагнуть брати участь у домашніх справах, допомагати дорослим, у своїх іграх імітують різні види праці. Важливе завдання батьків - не відбивати в дітей цікавості до трудових занять, заохочувати їх щодо цього, робити всіляке сприяння. Доступні форми самообслуговування, участь в домашній роботі, озброєння дитини різноманітними трудовими вміннями й навичками, роз'яснення їй ролі праці в житті людини й суспільства, ознайомлення із професіями, заохочення участі в суспільно корисній праці - все це досить істотно для підготовки гарного трудівника, здатного в майбутньому забезпечити себе й свою родину всім необхідним і принести користь суспільству. Серед конкретних напрямків всебічного розвитку особистості дитини в умовах родини немаловажну роль грає естетичне виховання. Тісно пов'язане з іншими сторонами виховання, воно сприяє прилученню дітей до прекрасного, учить сприймати й цінувати красу в житті, природі, мистецтві, привчає їх творити за законами краси. У цих цілях батьки повинні використати заняття малюванням, ліпленням, спільне прослуховування музики, пісень, навчання дитини грі на музичних інструментах, відвідування театрів, музеїв, виставок, екскурсії по рідних місцях і багато чого іншого. Завдання родини - виховувати не тільки споживачів, споглядальників прекрасного, але й активних учасників його творення у всіх можливих областях і сферах.

  У батьків як вихователів нічого не вийде, якщо вони не будуть знати особливостей своєї дитини. Адже кожна людина, скільки б їй не було років, - це конкретна своєрідна особистість. Тому батькові й матері не можна задовольнятися повсякденним поданням про свою дитину. З метою виховання потрібно постійне й глибоке вивчення дитини, спеціальне виявлення її інтересів, запитів, захоплень, схильностей і здатностей, достоїнств і недоліків, позитивних якостей і негативних рис. Тільки тоді батько й мати одержать можливість цілеспрямовано й обґрунтовано, отже, і плідно впливати на формування особистості зростаючої людини, акцентувати увагу на її позитивних сторонах і розвиваючи їх, а з іншої сторони, наполегливо переборюючи негативні риси.

  У вивченні дитини батькам допоможуть невимушені бесіди по питаннях, що цікавлять, спостереження за її поводженням як удома, так і на вулиці, у громадських місцях, у школі - в спілкуванні з товаришами, під час праці, відпочинку. Що читає дитина, як проводить вільний час, з ким дружить, у які ігри грає - відповіді на ці й подібні питання батьки повинні знати. Але оцінка сторонніх людей може бути й необ'єктивною, невірною. Довіра - от головна лінія поводження батька й матері. Дуже важливо, щоб і дитина їм теж довіряла.

Вправа для батьків «Сімейний статут»

МЕТА:

Розглянути сімейні традиції, звичаї, звички, норми та правила поведінки, обговорити їх роль у життєдіяльності сім'ї.

НЕОБХІДНІ МАТЕРІАЛИ:

Аркуші А4 для кожної сім'ї або особи, ручки, фліпчарт.

ХІД:

Тренер акцентує увагу батьків на тому, що сім'ю багато в чому роблять сім'єю постійні, прийнятні способи дій у певних життєвих ситуаціях. Кожна сім'я має певний стиль і характер взаємин між членами, і це набуває такої риси, як стабільність, коли ті чи ті взаємини перетворюються на звичні. Можна говорити про них як про традиційні.

У кожної сім'ї є свої уявлення про те, як відзначати свята, які важливі події пам'ятати, що робити, коли хтось захворіє, як наводити лад у господі, відпочивати, розв'язувати фінансові питання, конфліктні ситуації, виконувати певні обов'язки тощо. Важливою складовою цієї сімейної єдності і постійності є традиції, звичаї, звички, ритуали, норми і правила поведінки: значні і дріб'язкові, щоденні і такі, що є радше виключенням, ніж правилом.

Тренер пропонує учасникам уявити, що їхні сім'ї стали учасниками телевізійного реаліті-шоу. У цьому шоу сім'я має пожити певний час, дотримуючись традицій, звичаїв, правил і норм поведінки, які сповідує інша сім'я. Для цього кожна сім'я має скласти детальний сімейний статут, у якому буде відображено уклад життя членів родини, звички, традиції, норми та правила поведінки. Важливо констатувати не лише загальні речі, але й, на перший погляд, дріб'язкові деталі, які є важливими у повсякденному житті кожного члена родини.

Завдання виконують сімейні пари протягом 10-15 хв. Потім відбувається обговорення у колі.

Запитання для обговорення:

1. Які відчуття, думки виникли у вас під час виконання цієї вправи?

2. Якими є традиції, звичаї, норми та правила поведінки вашої сім'ї? (перелік традицій, звичаїв, які озвучують учасники, тренер занотовує на фліпчарті).

3. Чи можете ви похвалитися чимось суто сімейним — добрим і чарівним? Яка Ваша улюблена сімейна традиція, звичай?

4. Яку роль відіграють традиції та звичаї у житті вашої сім'ї? Чому саме цих традицій та звичаїв ви дотримуєтеся? У чому ж унікальність традицій та звичаїв вашої сім'ї?

5. Як довго існують традиції, звичаї вашої сім'ї? Хто їх започаткував?

6. Пригадайте своє дитинство. Які з традицій, звичаїв існували у сім'ях ваших батьків і які з них ви продовжуєте у своїй сім'ї?

До уваги тренера!

Під час обговорення тренеру варто акцентувати особливу увагу на ролі сімейних традицій і звичаїв, зокрема:

— традиції згуртовують, створюють відчуття тепла, близькості у сім'ї;

— сімейні традиції мають колективний характер, їх підтримують усі члени родини;

— традиції відіграють важливу роль у формуванні культури та духовному житті родини, відображають моральну позицію її членів;

— традиції, які передаються від покоління до покоління, дають змогу зберегти ті зерна розумного, доброго, вічного (досвід), завдяки яким життя стає цікавішим і змістовнішим.

— добрі сімейні традиції створюють позитивний мікроклімат у сімейних стосунках, в їх основі лежить прагнення до щастя і благополуччя.

Оскільки дитина як губка вбирає у себе все те, що відбувається у родині, сімейні традиції та звичаї мають грунтуватися на проявах взаємної турботи, допомоги, підтримки, поваги, довіри, щирості, вдячності, великодушності, співучасті, співпереживання, любові і вірності членів сім'ї один до одного.

ДОМАШНЄ ЗАВДАНЯ:

Кожній сім'ї тренер дає домашнє завдання — скласти спільно з дітьми сімейний статут та розмістити його у почесному місці вдома, до якого мали б доступ усі члени сім'ї.

Чи мають право неповнолітні особи забирати дитину з дошкільного навчального закладу?

Пам'ятка для батьків

Відповідно до статті 150 Сімейного кодексу України від 10 січня 2002 р. №2947- ІІІ (із змінами, далі — (сімейний кодекс) батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Частиною 6 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 р. № 2402-ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2402) встановлено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до Закону № 2402.

У частині 3 статті 8 Закону України «Про дошкільну освіту» від 11 липня 2001 р. № 2628- ІІІ (із змінами, далі — Закон № 2628) зазначено, що батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.

Згідно з частиною 2 статті ІІ Закону № 2628, дошкільний навчальний заклад створює безпечні та нешкідливі умови розвитку, виховання та навчання дітей, режим роботи, умови для фізичного розвитку та зміцнення здоров'я відповідно до санітарно-гігієнічних вимог та забезпечує їх дотримання. Тобто, вищезазначені норми встановлюють відповідальність тільки батьків або осіб, які їх замінюють, та дошкільного навчального закладу за навчання дітей, збереження їх життя та здоров'я тощо. Крім того, слід зазначити, що відповідно до частини І статті 6 Сімейного кодексу, правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття.

Частина 2 статті 6 Сімейного кодексу визначає, що малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Відповідно до статті 32 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. № 435-ІV (із змінами, далі — Цивільний кодекс) фізичні особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років мають неповну цивільну дієздатність. Умови набуття та надання повної цивільної дієздатності визначаються статтями 34 та 35 Цивільного кодексу.

3 огляду на це, забирати з дошкільного навчального закладу своїх братів та/або сестер має право лише особа, яка досягла повноліття.